| Для розміщення парників вибирають сонячну, захищену від вітру ділянку, переважно на південному схилі. У минулорічних парниках очищають котловани від снігу і льоду, а потім від використаного ґрунту і перепрілого гною. Ґрунт і перегній змішують і складають у бурти, використовуючи їх надалі як органічне добриво. Рами і парубні дезінфікують 10 % розчином каустичної соди або слабким розчином хлорного вапна.
Заготовлені з осені органічні відходи, гній, листя, побутове сміття, тютюнове листя, лляну костру, кору, подрібнені рослинні рештки вкладають у штабель і ущільнюють. Постійно спостерігають за біопаливом, щоб воно передчасно не розігрілося і не промерзло. Якщо біопаливо розігрілося, розкидають його вилами тонким шаром, а коли остигне, збирають і ущільнюють знову. Щоб біопаливо не промерзло, його вкривають торфом, землею, листям.
За два тижні до набивання парників біопаливо розігрівають, тобто перекладають у пухкі купи висотою до 2 м. Якщо після перебивання біопаливо залишилося холодним, розігрівають його штучно, змішуючи сирий матеріал із сухим, або сухий поливають гарячою водою. А якщо і цього недостатньо, тоді кладуть розпечені камені або негашене вапно. Для рівномірного розігріву перебивання біопалива повторюють через 2-3 доби.
Для розігріву сухої деревної кори її подрібнюють і вносять на кожні 10 кг 55 г сечовини, 120 г суперфосфату, по 100 г хлористого калію і вапна. Усе ретельно перемішують і складають у конусоподібну купу. Коли температура біопалива досягне +55...+60° С (при цьому виділяється аміак), воно готове до набивання парників.
Влаштування заглиблених парників на біологічному обігріві через їх простоту не представляє труднощів для тих городників, що мають у своєму розпорядженні біопаливо, відходи деревини, скла й інших необхідних матеріалів. Парники розташовують в напрямку зі сходу на захід, ширина котловану вгорі 150 см, внизу 120 см, глибина 50-70 см. Старі парники очищають від снігу.
Приступають до закладки парників. Біопаливо розносять вилами, на дно кладуть холодний гній, а потім більш гарячий. Перегорілий (сірий) гній відкидають. Зверху біопалива, через три-чотири доби, коли воно розігріється й осяде, кладуть шар торфу або тирси, що поглинають аміак, який виділяється. Крім того, зверху присипають вапном (0,5 кг на раму). Потім насипають ґрунтову суміш шаром 12-15 см для розсади і зеленних овочевих рослин і 20-24 см під огірок. Після цього висівають насіння або висаджують розсаду.
Висаджують розсаду капусти пекінської, висівають насіння цибулі ріпчастої на зелень, петрушки, селери, шпинату, кропу, салату, редиски, а також насіння капусти білоголової ранньої, цвітної, червоноголової, кольрабі, савойської, брюссельської на розсаду. У ранніх парниках, закладених у січні, доглядають за сходами овочевих рослин, рясно їх поливають і в ясні теплі дні вентилюють, а на ніч закривають рами щитами і зверху матами, рогожами і мішками. Пересаджують сіянці капусти білоголової ранньостиглої у торфоперегнійні горщечки, встановлені в парники, висівають насіння раннього томата, перцю і цибулі ріпчастої на розсаду для відкритого ґрунту.
У парнику виганяють зелень цибулі ріпчастої. Ґрунтову суміш беруть легку, що складається з рівних частин перегною і дернової землі. Проміжок між землею і рамою після набивання залишають не менше 20-25 см. На одну парникову раму вносять 30 г аміачної селітри, 40 г суперфосфату і 20 г хлористого калію. Висаджують цибулю-вибірок мостовим способом, тобто розставляють її рівномірно по всьому парнику. Зверху цибулини засипають шаром землі або перегною (1,5-2 см). Витрата посадкового матеріалу залежно від розміру вибірка - 12-18 кг на раму. До появи сходів, особливо в похмурі дні, парники вкривають матами. З початку відростання листків мати знімають: у великі морози - на 3-4 год., у малі - на весь світлий час. Поливають один раз у тиждень теплою водою на глибину шару ґрунтової суміші. Через 35-40 діб зелень цибулі придатна для збирання. Середня врожайність зелені складає 25-30 кг із парникової рами.
У березні з парників городники мріють одержати соковиту, смачну редиску. Деякі з них уже до 1 травня збирають врожай. Кращі ранньостиглі парникові сорти редиски: Рубін, Сакса, Зоря, Рожево-червоний з білим кінчиком. Насіння висівають під пальчастий маркер (5х5 см) по одній насінині в лунку (5-6 г на раму). Для вирощування редиски використовують також плівкові каркасні укриття на сонячному обігріві. У них висівають редиску наприкінці березня.
Салат листковий висівають під рядовий маркер без пересадження сіянців по 2 г на раму за схемою 4х4 см, можна зробити пересаджування сіянців у теплицю (сорт Московський парниковий). Схема розміщення рослин для капусти салатного сорту Хібінський - 8х8 см. |
