| Залежно від родючості ґрунту восени вносять органічні і мінеральні добрива. На бідних ґрунтах органічні добрива дають з розрахунку не менше 100 кг/10 м.кв, а на родючих - 40-50 кг. Видатний російський агроном А.Т. Болотов (1738-1833) у книзі \"Сільське дзеркало\" дав практичні рекомендації по застосуванню гною: \"Вам тощая земля плода не принесёт; а кто умеренно на пашню тук кладёт разумеет, как с навозом обходиться, там будет с лихвой удачно хлеб родиться\". Далі він писав про те, що коров\'ячий гній \"весьма хорош, так что его везде с пользой употреблять можно\".
На важких глинистих ґрунтах для розпушення орного шару додають деревну тирсу, попередньо змочену розчином аміачної селітри (200 г на 10 л води). Однак, при розкладанні клітковини, мікроорганізми використовують багато азоту, що може знизити врожай. Органічні добрива вносять безпосередньо перед перекопуванням ґрунту. Заробляють їх у ґрунт (особливий гній) відразу після рівномірного розкидання, для запобігання втрат поживних речовин.
На надмірно легких або важких ґрунтах з поганими фізичними властивостями вносять багато гною, а якщо його не вистачає - компости. Якщо ділянка не зайнята під овочеві культури, висівають на зелене добриво (сидерати) горох, люпин жовтий (на піщаних ґрунтах) і синій (на глинистих), соняшник (до дозрівання), фацелію. Вони збагачують ґрунт органічною речовиною, позитивно впливають на розвиток мікроорганізмів і поліпшують його фізичні властивості. Сидерати висівають у середині липня, після збирання зеленних та інших овочів, що рано звільняють ділянку. До осені вони встигають дати гарний врожай зеленої маси. Сидерати заробляють у ґрунт.
На кислих ґрунтах, на що вказують шар підзолу на невеликій глибині і наявність таких дикоростучих рослин, як осока, подорожник, хвощ та ін., необхідне вапнування. Кислотність можна визначити за допомогою лакмусового паперу. Для цього беруть жменю ґрунту, заливають дистильованою водою, ретельно розмішують так, щоб вийшла сметаноподібна маса. У неї занурюють лакмусовий папір. У кислому середовищі лакмусовий папір набуває червоного кольору, у лужному - синього. Більш точний показник кислотності (рН) ґрунту дають агрохімічні лабораторії, що є в кожному районі. При рН від 3 до 5 ґрунт вважаються кислими, від 5 до 7 - слабокислим, при 7 і більше - нейтральними. Знаючи показники кислотності ґрунту приступають до внесення меленого вапняку. На супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах його вносять від 2,5 до 4 кг на 10 м.кв., а на середньо- і важкосуглинкових - від 4 до 6 кг на 10 м.кв.
Замість вапняку можна використовувати крейду, деревну золу, доломітове борошно, гашене вапно, яєчну шкарлупу й інші матеріали. Гашене вапно вносять у дозі, зменшеній в 1,35 рази порівняно з вапняком, а золу з розрахунку в 2-10 разів більше. Крейда, доломітове борошно прирівнюють до вапняку. Необхідно пам\'ятати, що багато вапняних матеріалів не можна вносити одночасно зі свіжим гноєм для запобігання великих втрат азоту. При внесенні вапняних матеріалів навесні органікою удобрюють ділянки восени, і навпаки.
|
